Ще тільки розполовинився липень,
а вже зацвіли хризантеми.
Жовта і жовтогаряча —
палкі поцілунки осені.
Знак того, що дні коротшають.
Сонце котиться на захід і закочується у сад,
туди, під вікно, де цвітуть хризантеми —
жовта і жовтогаряча,
усміхнені та життєрадісні —
ангели-провісники осені.
Щойно ж достигли перші яблука,
а груші ж іще зелені,
викопали часник,
а редьку сіяти ще за рано —
може, аж на тому тижні...
Куди ж ви так поспішаєте, квіти осінні?
Літо — в повноті своєї розкоші —
зітхає “мементо морі”...
Ти, що намалював хризантеми
у третій день створення світу,
коли прийде моя осінь,
допоможи мені не боятися!
Жовта і жовтогаряча...
Сивина — це коли золото очищене,
сяє крізь ранковий туман,
крізь вечірній присмерк...
Ночі стають довшими, сонце хилиться на захід...
Під вікном цвітуть хризантеми,
ангели зазирають у шибку —
а літо ж
ще тільки розполовинилось....
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Сорняки на грядке - 4 - Сергей Сгибнев Постарайтесь же услышать…. Умоляю!
Это… ВАМ! Вы слышите? Вам нужно – «ОТПУСТИТЬ её от себя». И об этом мы тоже говорили ранее!
Вспомните! ЧТО ДЛЯ ВАС ВАЖНО? СПАСЕНИЕ (всех) или СВОЕ спокойствие?
Еще и еще раз (и не раз) исследуйте свое сердце. Что в нем? Сострадание к отцу или, все-таки, некая ревность, что это не о вас, его (отца) заботы? Будьте честны перед собой и Богом! Пока вы не "выковыряете" горький корень истины, вы не сможете отпустить ситуацию от себя, так и будете до бесконечности "пилить опилки".
